З НІГ НА ГОЛОВУ
Порівняно з минулим роком дуже багато чого змінилось. Події в Україні загули на весь світ, а в нас їх перебіг і відголоски так чи інакше відчувались у всіх сферах. Вплинуло це й на фестивальне життя. Хтось був яро проти проведення таких заходів, бо як же можна веселитись і тратитись на розваги, коли гинуть люди і є вічна потреба ресурсів. Хтось був яро за, бо не можна забувати про культуру під час війни. Комусь було байдуже. Хтось, як і я, вважав, що їхати чи не їхати на фест – це особиста справа кожного. Під пресом безлічі думок, у нових незвичних умовах одні фестивалі відмінялись, другі міняли формат; якісь занепадали, якісь розвивались. Так чи інакше, це літо стало зовсім інакшим.
Світ змінився, але ще змінився і я. Остання подія минулого сезону, Республіка-2013, хоч і опосередковано, але перевернула моє особисте життя та загострила світогляд. Щодо фестивалів, то ставлення до їх комерційності обернулось з ніг на голову: до того я не любив платних заходів, а тепер змінив свою думку на протилежну. І для цього в мене були дві вагомі причини, які з кожною новою поїздкою тільки підтверджувались.
Світ змінився, але ще змінився і я. Остання подія минулого сезону, Республіка-2013, хоч і опосередковано, але перевернула моє особисте життя та загострила світогляд. Щодо фестивалів, то ставлення до їх комерційності обернулось з ніг на голову: до того я не любив платних заходів, а тепер змінив свою думку на протилежну. І для цього в мене були дві вагомі причини, які з кожною новою поїздкою тільки підтверджувались.
- Яскравіший підбір гуртів. Попри те, що на всіх безкоштовних дійствах я наслухався чудових виконавців і добряче повідривався, все-таки тут неможливо упустити перевагу платних. Їх музична частина довша, насиченіша і різнобарвніша. Гуртів загалом більше, більше і загальновідомих, чиї пісні співає весь натовп. Немає аж таких заунивних подяк спонсорам та настирливої реклами зусебіч. І за все це варто платити.
- Ізоляція від бидла. На КОЖНОМУ з безкоштовних фестивалів, де я був, траплялись випадки агресії чи хамства, та прояви дегенерації. Десь мало, десь багато, але траплялись всюди. Я навіть почав сприймати це як факт, але потім зрозумів, що може бути й по-іншому. Після того я більше не мав бажання ліцезрєть бидло. Значна ціна квитка, контроль на вході, огорожа по периметру, охорона й міліція – все це сприяє присутності на території тільки тих, кому цікавий власне фест. Стада агресивної бикоти не шляються безглуздо туди-сюди, сиплячи сміттям та матами, і їх кірпічні морди більше не псують краєвид та відпочинок людям. Я, принаймні, на ЖОДНОМУ з платних фестивалів такого ніразу не бачив. Ізоляція. От що цінно. Нехай бидло деградує саме з собою, і бажано десь подалі, а я тут проведу незабутній час в приємній атмосфері. І на це мені не шкода грошей.
ВИМЕРЛІ ТА НОВОСТВОРЕНІ
Через ситуацію в країні багато старих знайомих фестивалів, невеликих і безкоштовних, "взяли паузу до кращих часів". Традиційний для мене Зашків, з якого я часто починав літо, перенесли з червня кудись подалі. ФортМісію скасовано. ФранкоФест скасовано. Підкамінь скасовано, хоча здається якась тусовка без музичної частини там мала відбутись. Окрім вже відвідуваних, я мав собі на увазі й інші – ВишиванкаФест та Рурисько. Але їх теж було скасовано. Тому початок фестивального літа трохи зсунувся.
Відкриттям сезону став мабуть Раковець, що пройшов 28-29 червня в однойменному селі. То цілком новий захід, організований вперше. Але я в цей час був у Карпатах і пропустив його. З усіх знайомих на нього їздила лише моя колишня з сестрою – розповіла при випадковій зустрічі, казала було круто. Рештою її життя якось не зацікавився, а от фестивальний старт швидше за мене чогось сильно здемотивував.( Почався липень. Тому я категорично вирішив негайно кудись вибратись. І скоро така нагода трапилась.
Ще одним фестом, цілком новим на теренах Західної України, був Вудсток. П'ятиденний, безкоштовний та недалекий від Львова – з таким комплектом особливостей не відвідати його я не міг. Щоправда, довго не вдавалося знайти з ким поїхати, так довго, що він аж почався. Але зовсім неочікувано погодився один мій друг; ми оперативно зорганізувались, домовившись з'їздити хоча б на день. Так я розпочав цьогорічний фестквест і взяв Вудсток-2014.
Відкриттям сезону став мабуть Раковець, що пройшов 28-29 червня в однойменному селі. То цілком новий захід, організований вперше. Але я в цей час був у Карпатах і пропустив його. З усіх знайомих на нього їздила лише моя колишня з сестрою – розповіла при випадковій зустрічі, казала було круто. Рештою її життя якось не зацікавився, а от фестивальний старт швидше за мене чогось сильно здемотивував.( Почався липень. Тому я категорично вирішив негайно кудись вибратись. І скоро така нагода трапилась.
Ще одним фестом, цілком новим на теренах Західної України, був Вудсток. П'ятиденний, безкоштовний та недалекий від Львова – з таким комплектом особливостей не відвідати його я не міг. Щоправда, довго не вдавалося знайти з ким поїхати, так довго, що він аж почався. Але зовсім неочікувано погодився один мій друг; ми оперативно зорганізувались, домовившись з'їздити хоча б на день. Так я розпочав цьогорічний фестквест і взяв Вудсток-2014.
Вудсток, попри те що новий і безкоштовний, пройшов дуже гідно. Але так повезло не всім. Наприклад, в кінці липня два фестивалі – Легенди Свіржа та Полярна Зірка – об'єднались в один, який назвали "Україна Єдина". Він планувався в Свіржі, в тім самім місці що й Вудсток, і я мав намір туди поїхати. Та в останній момент щось не склалось, і його перенесли в Львів, в парк Культури. Я мав час, тому вирішив подивитись, що таке ця УкраїнаЄдина-2014.
Виглядало вкрай провально. В обід, коли я приїхав, вже грав якийсь гурт. А під сценою, на розпеченім асфальті стояли п'ять людей з пивом. В околицях в'яло сновигали перехожі. Штук 10-15 наметів були сховані неподалік в тіні дерев, нечисленні приїжджі гості сиділи там. Я зустрів знайомих з інших фестів, познайомився з новим народом, попив там пива з канапками. Потім пішов показати людям музичний магазин в центрі і вже не вернувся. Щоправда, згодом чув що ввечері натовп зібрався, і гурти давали драйву. Але все одно це був швидше міський концерт, а не фестиваль.
Ще цьогоріч невдача спіткала Зашків. Кілька раз змінюючи дату, його провели аж в кінці серпня, до Дня Незалежності. Я чогось мав передчуття, що такі маніпуляції не посприяють розвитку. Але оскільки погода виявилась тепла, а інших варіантів у цей час не було, я взяв двох друзів і надумав подивитись, яким вийде той Зашків-2014.
Скидалось, що організаторів, волонтерів і охорони є більше, ніж відвідувачів. Кілька наметів одиноко стояли в чистім полі. Зате цього разу розвинулась мілітаристська сторона: до огляду ззовні і всередині надавався БТР, купа стрілецької зброї чекала охочих. Ухил робився не на розваги, а на ознайомлення і навчання: інструктори вчили збирати-розбирати автомати й кулемети, пояснювали тактику ведення бою, показували як надавати першу допомогу. Ми трохи зайнялись тою воєнною теорією, трохи купались в озері і гуляли пагорбами. Зустрів знайомих з попередніх фестів – посиділи всі разом і поїли. Музичної частини не дочекались (народу все одно було нулячо) і поїхали додому.
...Отака історія в цім сезоні з безкоштовними фестами. Більшість скасовано, а нескасовані проходили переважно дуже і дуже убого. І хоча я відвідав три з них, фактично зарахувати у фестквест можу тільки Вудсток. Інші ж два геть загнулися. Я звичайно не був злий, що вибрався, і знайшов собі чим зайнятись, але назвати їх повноцінними фестами мені важко.
ТРИ КИТА ЛІТА
З Вудстока, першого фестивалю цього літа, я так швидко поїхав через одну причину. Я хотів відвідати інший, вже платний, але небачений і багатообіцяючий фест ФайнеМісто. В мене був один вечір, щоб зібратись і знайти собі компанію. Але ні друзі, ні хоча б якісь приятелі не підписалися на цей виїзд. То був наче виклик: твої бажання, чи зовнішні обставини, хто кого? Тому я спробував те, чого ніколи не робив, – прискорені цільові знайомства в інтернеті. "Сотні людей фестивалять, а ти, біднятко, не маєш з ким?" – сказав собі я і вирішив будь-що-будь поїхати в Тернопіль. І все вдалося. Я наддав розгону аскетичному фестквесту і взяв ФайнеМісто-2014.
Водоспад нових вражень та цікавого досвіду, ствердження віри у власну волю сильно змотивували мене. Тож коли в серпні мав відбутися Бандерштат, я вже спокійно і впевнено збирався на нього. Тепер фестивальних друзів було повно, і я думав про зовсім інше – як то з усіма побачитись. Та й сприйняття таких речей сильно змінилось: усюди є люди, і нічим не гірші твого середовища, не бійся – познайомишся. А ще, вирвавшись в один сусідній обласний центр, я дуже хотів відвідати й інший – Луцьк, тим більш, що не був тут ніразу. Тому без тіні сумніву та роздумів я поповнив фестквест новою подією і взяв Бандерштат-2014.
Я наїздився сам і, як не дивно, це вийшло навіть краще. А от на Захід мої друзі вибрались вкрай масово, як у стародревні часи. Здавалось, усе місто піднялось і виїхало – всі кого я знав і не знав. Треба зауважити, люди, які не були на жодному фесті за рік, а потім попадають на один Захід, сприймають його надміру ейфорично. Немов це щось божественне і неописуємо круте, немов єдина розвага літа. Я ж наситився якісними дійствами і сприймав його не так яро, навіть не хотів їхати через порівняно високу ціну. Але, як то кажуть, не взнаєш поки не попробуєш. Гуляти так гуляти. Зразу через тиждень фестквест різко просунувся уперед і я взяв Захід-2014.
...Однак, як ФайнеМісто і Бандерштат, Захід я теж оцінив – без фанатизму, але дуже високо. Я не пожалів жодної копійки, потраченої на ці фести. Кожна гривня повернулась мені сторицею у вигляді незабутніх емоцій і спогадів. А щоб шліфанути літо, я хотів ще раз відвідати Республіку. Та осіння журба якось мене охолодила, і фестквест повільно загас. Це згальмування стало єдиним, про що я в подальшому шкодував, чекаючи нового, 2015го фестивального року.
Водоспад нових вражень та цікавого досвіду, ствердження віри у власну волю сильно змотивували мене. Тож коли в серпні мав відбутися Бандерштат, я вже спокійно і впевнено збирався на нього. Тепер фестивальних друзів було повно, і я думав про зовсім інше – як то з усіма побачитись. Та й сприйняття таких речей сильно змінилось: усюди є люди, і нічим не гірші твого середовища, не бійся – познайомишся. А ще, вирвавшись в один сусідній обласний центр, я дуже хотів відвідати й інший – Луцьк, тим більш, що не був тут ніразу. Тому без тіні сумніву та роздумів я поповнив фестквест новою подією і взяв Бандерштат-2014.
Я наїздився сам і, як не дивно, це вийшло навіть краще. А от на Захід мої друзі вибрались вкрай масово, як у стародревні часи. Здавалось, усе місто піднялось і виїхало – всі кого я знав і не знав. Треба зауважити, люди, які не були на жодному фесті за рік, а потім попадають на один Захід, сприймають його надміру ейфорично. Немов це щось божественне і неописуємо круте, немов єдина розвага літа. Я ж наситився якісними дійствами і сприймав його не так яро, навіть не хотів їхати через порівняно високу ціну. Але, як то кажуть, не взнаєш поки не попробуєш. Гуляти так гуляти. Зразу через тиждень фестквест різко просунувся уперед і я взяв Захід-2014.
...Однак, як ФайнеМісто і Бандерштат, Захід я теж оцінив – без фанатизму, але дуже високо. Я не пожалів жодної копійки, потраченої на ці фести. Кожна гривня повернулась мені сторицею у вигляді незабутніх емоцій і спогадів. А щоб шліфанути літо, я хотів ще раз відвідати Республіку. Та осіння журба якось мене охолодила, і фестквест повільно загас. Це згальмування стало єдиним, про що я в подальшому шкодував, чекаючи нового, 2015го фестивального року.
Немає коментарів:
Дописати коментар