Передмова

Коли зима надто довго не кінчається, дуже хочеться літа. Знову нарешті відчути теплий вітер, що дме в лице, яскраве сонце і той особливий дух свободи. Після холодних місяців, коли ти навіть за хлібом довго і ретельно збираєшся, потрохи приходить весна. І ти вже мрієш про той час, коли зможеш в сорочці вибігти з під'їзду з наспіх зібраним наплічником і поїхати куди заманеться. В гори, на море, в інше цікаве місто, чи на фестиваль.

Але зараз залишається лиш згадувати. Згадувати ті минулі хардкорні літа, насичені подіями та емоціями, про які ти вже точно не пошкодуєш, і завдяки яким не постарієш з думкою "а де ж я просрав молодість?". Та навіть спогади потроху стираються, змішуються, зливаючись в одну смугу. Ми не возились з потужними фотоапаратами, не мали телефонів з камерами і кількасотних фотосесій про кожен виїзд за місто. Тому більшість тих чудових моментів залишилась лише в наших головах.

Іноді, виймаючи з пам'яті років якусь подію, я зауважую, що друзі згадують її по-інакшому або забули зовсім. А визначні, пам'ятні історії після сотень переповідань один одному потроху прикрашаються. І в результаті набувають якоїсь "традиційної" форми, хоча я десь глибоко в мозку ще ясно бачу, що все було не так.

Отож, поки фестивальні згадки ще такі чіткі і свіжі, поки думки самі вертаються до минулих літніх розваг, треба їх записати. Щоб збереглись в нетрях нету незмінними на роки. Перш за все, просто для себе. Але оскільки хтось теж може вирішити це прочитати, постараюсь не писати вкрай нудно і дотримуватись нескладних правил...