ЩО? ДЕ? КОЛИ?
- Що? Фестиваль "Woodstock Ukraine".
- Де? с.Свірж, Перемишлянський р-н, Львівська обл.
- Коли? 8-12 липня 2014р.
КАРТИ
Карта доїзду автомобілем на фестиваль Вудсток.
Львів-Свірж. 45км.
План-карта фестивалю Вудсток і суміжних локацій.
Позначено об'єкти, згадані в звіті.
ДОЇЗД НА ФЕСТИВАЛЬ
ЗАМАЛЬОВКА #1. ПРЯМА ДОСТАВКА
Звичайна рейсова маршрутка запакувалась мов голодна собака, але, на диво, ми успішно всілись. Та потішився я кріселком недовго — ледве дихаюча жіночка з малою видались мені більш достойними комфортної їзди.
Речі спер Денису, а сам втиснуто стояв поміж люду. Горбата дорога хитала салоном. Гомонлива молодь, заклопотані дядьки та здивовані бабці здавлювали повітря. Рятувала від духоти лиш стара татова вишиванка, яку я вирішив хоч трохи витягнути на світ Божий і поїздити в ній по фестах, — легка і широка мов простирадло, вона була вкрай зручна для такого літа.
Приїхали ми раптово, бо в замкнутій буді я втратив чуття часу та простору. Небо, яке все сіріло і сіріло за вікном, тепер стало геть похмурим. Хилило на дощ. Погода не тішила постійністю. Під магазином навпроти зупинки вже заливали кабіну гості. Новоприїжджі розсипались на всі боки. Два місцевих мужика з широкими либами мляво роззирали натовп. А я з Денисом пішли напряму до мети.
ОРГАНІЗАЦІЙНІ МОМЕНТИ
Безкоштовно. Цілковито безкоштовно. Бюджет, суто через те що ми там пробували всякі смаколики і цікавинки, сягнув десь до 100грн. з чоловіка.
Територія, контроль, охорона.
Інфраструктура на території Свірзького замку, тому вона сама по собі відгороджена, хоча не впевнений чи по всьому периметру. КПП розташований недалеко від сільської зупинки, за колишнім костелом. Вхід здійснювався досить нестандартно: хоча фест безплатний, та відбувався контроль з перевіркою речей, треба було зареєструватись і отримати браслет. Реєстрація проводилась попередньо в інтернеті, але ми це зробили аж на вході, до речі досить швидко, тай наплічники нам оглянули побіжно. Здається, заборонялись міцні напої та скляна тара (а от пиво продавалось і всередині). З охорони були волонтери, а ще по дорозі до сцен завжди стояла міліцейська машина.
Наметове містечко.
На огородженій території за КПП, між дорогою і озером простягнулось наметове містечко. Народу було багацько, оскільки вже йшов третій день фестивалю. Ми довго лазили туди-сюди, бо не могли вибрати місце: то був пологий схил, подекуди дуже нерівний, а подекуди порослий гострими штурпаками, які з легкістю пробили б нашому китайському намету дно. А на хороших ділянках давно осіли люди. Та наприкінці сумніви нам набридли, і ми таки розбили його поблизу якоїсь компанії.
Погода проясніла, і ми спочатку просто ходили довкола. В таборі була в основному молодь, ріжучої око п'яноти не спостерігалось, і все виглядало культурно й адекватно. Народ займався типічним фестівським побутом. Єдине що офіційно діяла дивна заборона розпалювати вогнища (охоронна призамкова територія?), але потім вночі, пам'ятається, я бачив якісь багаття.
З протилежного боку далеко внизу було ще одне наметове містечко, платне, але я туди не потрапляв.
Сцени і звук.
Сцени розміщувались по інший бік дороги аніж намети, справа. Головна стояла недалеко від замку, спиною до нього – там, як годиться, виступали відомі музичні виконавці. Ще була СІМ-сцена, тобто "студія інтерактивного мистецтва", яку по аналогії з іншими фестивалями я називав арт-сценою. На ній проводились різні майстер-класи, шоу, пізнавальні лекції та cемінари, тощо. Звук був гідний, і завдяки достатній віддалі одночасні дійства не перебивали одне одного.
МУЗИЧНА ПРОГРАМА
Цей день, треба сказати, був суцільно польським. Незважаючи на територіальну близькість, гуртів із сусідньої держави я майже ніколи не чував. Тому подивитись і послухати їх видалось цікаво. Крім того, добірка польської музики була досить різностилева, а виконавці, як і наші рідні, старались дати драйву і взаємодіяти з публікою. Жаль лише, що пісень я не знав жоднісіньких, тому цю частину концерту я провів переважно в спостереженні, хоча мінімально все-таки повідривався при нагоді. Єдиний український гурт, що відіграв того вечора, – це Тінь Сонця.
ЗАМАЛЬОВКА #2. КРИВИЙ ТАНЕЦЬ
До сих пір я був на багатьох їхніх концертах, багато слів знав мало не напам'ять. Люд теж схоже не вперше чув Тінь Сонця, радо стрибаючи, і деякі пісні всі голосно співали разом. Я трохи послемився під самою сценою — пилючно, але весело — і тепер стояв з друзями подалі.
Кривий танець під однойменну пісню почався якось відразу і масово. Швидко розростаючись, він охопляв усе більше й більше народу і розрухав усю галявину. Я теж вписався в той хоровод і потягнув з собою Марту. То вийшло абсолютно дике і безумне дійство, в хорошому сенсі. Неконтрольована ніким верениця то різко завертала, то гальмувала, сплюскуючись докупи. А коли вона якось скажено рвонула вперед, я аж перестрибував поодиноких сидячих на траві осіб, стараючись не потоптати нікого. Я петляв хтозна-куди і намагався не відпускати рук, та живий ланцюг рвався, хтось падав, але це було неймовірно весело.
Той хаотичний порядок кривого танцю перемішав увесь натовп і додав мені кінську дозу хорошого настрою.
ДОДАТКОВІ АТРАКЦІЇ І ЛОКАЦІЯ
ЗАМАЛЬОВКА #3. З ВЕСЛОМ І МУЗИКОЮ
Ми гребем посеред озера. Воно, треба сказати, немаленьке: довкола чорніє вода, на вигляд досить глибока, а порослі зеленню береги лежать колом на горизонті. Замок звідси виглядає вкрай могутньо і неприступно, його грізні кам'яні стіни мовчки маячіють на горбі.
Вдосталь наплававшись, з безперервними приколами і бризками, ми віддаєм весла дівчатам та пересідаєм. Човен від таких маневрів моторошно стрясається — вузенький і легенький як на чотирьох чоловік, він здається геть нестабільним і небезпечним, так наче от-от перевернеться — особливо якщо гребти стоячи, мов гондольєр. Але завжди втримується на плаву.
— На абордаж! — весело кричить хтось з іншого каное, що жене нам на переріз.
Човнів довкола немало. Одні запекло розсікають воду, як торпеди, збурюючи хвилі, інші помаленько ковзають по тихій гладі, а хтось вже висаджується на острів. Шумні компанії, старші люди з фотоапаратами, сім'ї з дітьми — усі намотують круги по блискучому дзеркалі. А на березі вирує фест: поміж наметами блукає далекий нарід, гомін та музика гучно лунають сюди понад водою.
Я лягаю і дивлюсь у небо. Чутно запах озера. Легка хитавиця і плюскіт весел. Це реальність?
Основною принадою місцевості є безперечно Свірзький замок – строга сіра фортифікація з червонявим дахом, у сучасному вигляді з 17 століття. Розміщення дуже ефектне: він стоїть на узвишші над озером, а з іншого боку до головного входу веде високий міст через рів. Зате, на відміну від решти з п'яти замків Львівщини, які вважаються збереженими, всередині немає музейної експозиції. На час фесту просто на головному подвір'ї, так званому "парадному (верхньому) дворі", розкинулось пивне містечко – ми там сиділи ввечері поміж концертом (до трьох пив, до речі, ще давали презерватив, що м'яко намєкає). Одні з приміщень замку закриті, інші використовувались як склади чи підсобки. Коротким коридорчиком можна було ще перейти на бокове подвір'я, так званий "господарський (нижній) двір", де був широкий закритий колодязь і теж установлені торгові ятки.
...Рано-вранці наступного дня Марта з Ірою поїхали, бо наче мали якісь справи у Львові. Ми з Денисом провели їх на зупинку, купили щось в магазині і повернулись назад до намету. Почався дощ, що давно назрівав судячи по густій хмарності. Наша дешева захисна споруда злегенька протікала по швах, тому її довелось покинути. Ми довго сиділи у вегетаріанській "Вільній кармі" під навісом – якраз на території замку, там перед колодязем. Пробували смачнючі теплі чаї та різні солодкі штукенції, спостерігали як дівчата малюють хною. А коли дощ послабшав і припинився, ще раз, вже при світлі дня, оглянули замок. І обійшли його довкола, щоб позирити з іншої сторони, хоч там було загороджено.
ПОВЕРНЕННЯ ДОДОМУ
Але транспорту ми таки дождалися – чи то рейсового, чи то спеціально зорганізованого. Я навіть вмостився на крісло. Фестивальний народ не нудьгував, розважаючись піснями і теревенями, аж поки за вікном не з'явились львівські міські краєвиди.
Немає коментарів:
Дописати коментар